По-моему, после серии недавних постов (а самое интересное, к слову, в комментариях) —

• про разгул украинофобии в Украине и голосование за Свободу «не будь у них антисемитских и ксенофобских зашибов» (а что тогда у них останется? - p.-p.)
  
• про непредубежденный взгляд на дело Демьянюка со ссылками на статьи в т.ч. с сайта, регулярно печатающего антисемитов и «отрицателей» и с прекрасным выводом «опять взялись за Демьянюка, чтобы отвлечь внимание от того, что -- а точней, как -- Израиль делает в Газе»
  
• и снова про убийство украинского патриота пророссийскими боевиками

— можно заключать пари, через сколько месяцев она поймет, что весь этот феминизм - еврейская украинофобская выдумка, а настоящая обязанность женщины — быть верной дочерью нации, подругой и матерью солдата.

Наши националисты могут перепечатывать эту статью без правок. Нет ни капли «коммунистического».

Статья в северокорейской газете:
Многонациональное, многорасовое общество – угроза для нации.
http://tttkkk.livejournal.com/151273.html

Некоторые пассажи годятся даже для самых-самых умеренных и либеральных патриотов.

Нация – это исторически сформированная общность, отличающаяся единством общественной жизни и разделяющая общую судьбу. Нация существует постольку, поскольку обладает особенностями, отличающими её от других наций. Судьба людей и развитие общества немыслимы в отрыве о нации. Национальный дух (민족성, нечто вроде «приципа национальности, «национальности-как-принципа» А.Л.) стал важным оружием в личном и социальном развитии. Из-за этого все народы ценят свою уникальность и подчеркивают свое превосходные качества, формируя таким образом национальное самосознание среди членов нации и объединяя их. Сегодня , когда народы противостоят грязной волне «глобализации», захлестнувшей мир, настаивая на своей этнической уникальности и принимая меры для её защиты (букв. «строя стены для её защиты» А.Л.) – нет ни одного народа или нации, который занимался бы самоотрицанием.

Еще про «антиклерикальный» и «атеистический» подходы:

Статью убитого Маркелова «Патриотизм как диагноз» я не дочитал. Много конкретных обвинений (вполне справедливых, конечно), публицистический запал.

А Монтян написала довольно хорошую статью. Там нет (ну или почти нет) ритуальных заклинаний о том, что "чужих" нужно любить и все такое. Зато сказано важное: что «свой» и «чужой» - понятия социальные и привязывать их к расам и этносам, да еще и объявлять это извечным законом мироздания - вранье.

До речі, цигани, яких палко ненавидить суттєва кількість обивателів хіба не в усіх країнах, завжди виховують прийомних дітей будь-якого походження, як рідних. То чи варто дивуватись, що такі діти стають справжніми циганами по духу, і кревні свої народи вважають чужими? Всі примітивні народи, захоплюючи чи підбираючи "чужаків" в своє плем'я, приймають їх як власних. Дітей - виховують, як рідних, а дорослих - піддають якому-небудь сакральному обряду "другого народження" на кшталт проповзання між ногами жінки, абощо. Після такого обряду все плем'я ЩИРО вважає "новонародженого" своїм, і "старе" людині ніколи не пригадують. То чи варто дивуватись відсутності в таких племенах ворожнечі по крові?
http://infocorn.org.ua/2009/01/21/tolerantnst%27_do_chuzhyh__slabkst%27_chy_zdorovyyi_gluzd__

Вот борьба с национализмом до сих пор идёт преимущественно по линии "антиклерикализма". Показывается зло, связанное с национальной ненавистью и национальными предрассудками (кровь, дискриминация, ответный национализм дискриминируемых - и так без конца), и причинная связь всего этого со "светлой стороной" национального чувства - любовью к своему народу, гордости его достижениями, его воинской доблестью, стойкостью и т.п. Как только всё это светлое и хорошее [любовь в отличие от ненависти и от скепсиса хорошее чувство, жаль - непродуктивное только, творящее миражи – wsf1917] из частного мнения станет политическим принципом, под котором подписываются большие массы людей, а тем паче знаменем идейного движения, ничего кроме крови и грязи от этого ждать не приходится.

А вот борьбы по линии "атеизма" практически нет, хотя она-то должна быть самой главной. Надо показывать фиктивность и иррациональность связи, к которой апеллируют национальные чувства, воображаемость тех сообществ, что называются нациями и т.д., иными словами, разоблачать идею нации также, как разоблачается идея бога, с таким же использованием достижений науки и технического прогресса.
http://wsf1917.livejournal.com/124916.html?style=mine

Что после краха Израиля, последующего за его поражением в какой-нибудь десятой или двенадцатой арабо-израильской войне, произойдет резня чудовищных размеров, предсказать нетрудно. И предсказывать это приходится без всякого злорадства в духе отливания кошкам мышкиных слезок. Как обычно бывает в таких случаях, те, кого жалеть не приходится, сумеют в большинстве своем слинять куда-нибудь далеко; гибнуть будут пролетарии, полупролетарии да глупые мелкие буржуа. При победившем же клерикально-милитаристском режиме Хамаса или Хизбаллы арабским пролетариям будет жить не лучше, чем жилось при клерикально-милитаристском израильском режиме.
http://zhurnal.lib.ru/editors/m/magid_m_n/zion.shtml

Когда Бабель в 1924 году начал публиковать "Конармию" в "Красной нови", Буденный откликнулся заметкой в "Октябре". Она называлась: "Бабизм Бабеля из "Красной нови"". Там было, например, такое выражение: "вонючие бабье-бабелевские пикантности". Может, он сам и анекдот сочинил?
А уже в 1928 году Буденный отметился открытым письмом Горькому на страницах "Правды". И там была такая фраза: "Фабула его (Бабеля) очерков, уснащенных обильно впечатлениями эротоманствующего автора, это - бред сумасшедшего еврея".
http://langobard.livejournal.com/2115051.html?style=mine

Когда теоретики уходят от "обрыдлой ортодоксии" и начинают представлять основной антагонизм капитализма не как политэкономический (пролетариат против буржуазии), а как геополитический (периферия против метрополии) или как просто политический (радикальные бунтари против элиты), то ни к чему помимо абстрактной "оппозиционности" или красного путинизма это привести не может.
http://www.marksizm.info/content/view/4898/33/

На сайті так званої Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, якщо зазирнути у код сторінки, можна побачити ось таке:

<!--base container-->
<div id="fucking_top">
<div id="top">

Ну и немного про некотрых членов комиссии: http://boga4.livejournal.com/78066.html

“Nationhood” becomes a symbol, which is used by the opposing parties to legitimize their own position, strategy, and the right to power: they compete for the right to define the meaning of the national symbol and – with this – the use of its legitimizing capacity.12

Thus, post-Soviet “national” discourses can be seen as emerging, in a complicated way, from class interests rather than national feeling. In Belarus, this class-based rivalry took a mostly “linguistic” form. For both sides the language issue was at one point the symbolic representation of their struggle and a tool for social mobilization.
http://pigbig.livejournal.com/304734.html?style=mine

Бывают и такие вопросы президенту:

Поздоровляю вас містер Президент, ви створили справжній геноцид українського народу.1 факт з 7.Алкоголізм.Вживання етанолового спирту у будь-якому вигляді (пиво, вино, горілка) викликає залежність, паталогиї і смерть.Алкоголь знищує генофонд і майбутні покоління українського народу.Країна завалена алкогольною продукцією, її продають на кожному кроці.Грудних дітей алкоголізіує рідна держава у вигляді допомоги кефіром.До засвоєння кефіру немовлям,етанол в кефірі досягає 10%.Чому ви не реагуєте?

Поздоровляю вас містер Президент, ви створили справжній геноцид українського народу. 3 факт з 7.Генетично модифіковані продукти.ГМО продукти змінюють ДНК людини і викликають ряд важких хвороб в організмі людини, у тому числі і поталогиі його майбутніх поколінь.У нашій великій Україні ГМО має статус безпечного і вільно розповсюджаємого продукту харчування. ГМО вільно вирощується на наших землях і заражає своїм пилком суцвіття неГМОшних рослин.Чому ви не реагуєте?

Поздоровляю вас містер Президент, ви створили справжній геноцид українського народу. 6 факт з 7. Вакцинація. Імунітет дітей вбивают з першого дня їх народження. Можна вакцинувати кого завгодно, адже відповідати ні кому. Сам факт вакцинації це порушення конституційного права громадян України на здорове і безпечне життя. Чому ви не реагуєте?

Жду седьмого пункта

Київські лікарні вже два місяці не отримують медикаментів і їжі для хворих. Працівникам урізують зарплатню — вони отримують чисту ставку, без жодних доплат і премій. Спеціальні надбавки від мера не виплачуються взагалі бозна відколи. Через це багато працівників, переважно молодший медичний персонал, звільняється. Хто ж захоче працювати санітаром за ставку у 600 гривень? Крім того, хворі просто змушені купувати медикаменти, супроводжуючі матеріали першої необхідності та їжу за власні гроші. Що залишається робити, коли у відділенні реанімації немає шприців і систем крапельниць, а у їдальні немає круп і макаронів?

У листопаді до лікарень надійшов лист з КМДА. Там повідомлялося, що столична адміністрація припиняє фінансування захищених статей бюджету - харчування, медикаментів, енергоносіїв, предметів першої необхідності тощо. Насправді урізати фінансування цих витрат — кримінальний злочин, але кого це обходить? До того ж, довідка виписана заднім числом, і все закуплене лікарнями на початку листопада перетворюється на борги.

Київським медикам надійшла неофіційна директива з ГУОЗ м.Києва та МОЗ з цього приводу — не проводити планових госпіталізацій.
http://infoporn.org.ua/2008/12/14/ekonomiya-na-nayslabshih/

Либералы, либертарии, либертарианцы... Конечно, друзьями свободы все хотят быть.

Почему-то вспомнилось, что символический отец-основатель модерной украинской государственности, «первый президент», солидный дядька с бородой был, страшно сказать, эсером (социалистом-революционером, по крайней мере по названию)!

Серия нападений на левых и профсоюзных активистов в России.
http://oulenspiegel.livejournal.com/375204.html

via posmixator

Виконуючи розпорядження № Пресове бюро 140/10/32 p. від 8/IV—1932 p., доношу, що видання, які не мають дебіту ** або мають антидержавний зміст, надходять у Львів переважно з Радянської Росії виключно на адресу різних українських установ, редакцій, видавничих спілок («Книжка») і т. п. Між Науковим товариством ім. Шевченка у Львові та Загальноукраїнським товариством культурного зв'язку з закордоном у Харкові та з видавничою спілкою «Книжкова палата» в Харкові існує взаємний обмін всіма українськими виданнями. На основі цього договору на адресу Наукового товариства ім. Шевченка у Львові масово приходять посилки з Харкова, в яких є всі українські видання, що друкуються в Радянській Росії. Стверджено, що в цих посилках є видання по кілька примірників — періодичні видання, які не мають дебіту— і багато «бібули» пропагандистського сугубо антидержавного характеру. У відношенні до цих посилок застосовано систему суворого контролю. Видання антидержавного характеру та періодичні видання,, які не мають дебіту, безумовно вилучаються з посилок.
berdychevsky тут: http://polar-bird.livejournal.com/306264.html?thread=3073624#t3073624

Мониторы в метро сообщают нам, что сегодня 79-ая годовщина «черного четверга».

Кстати, чтоб не забыть, недавно они сообщали о дне рождения Йозефа Тисо - «президента першої Словацької республіки». Ни слова о тот чем была эта республика (марионеточным государством под протекторатом Третьего рейха) ни о его политике, ни о дальнейшей судьбе.

Водночас дедалі очевиднішими стають проблеми зі змістом та інтерпретаціями ... До них належить віднести передусім:

● Етноцентричність та етнічну ексклюзивність: «підручникова» історія є моноетнічною та ексклюзивною, це головним чином історія етнічних українців, тоді як решта етносів, що жили й живуть в Україні, в кращому випадку побіжно згадуються, в гіршому - слугують негативним тлом чи навіть представлені як вороги

● Депресивність змісту: у підручниках домінує ідея страждань і втрат українців, і це стабілізує комплекс національної меншовартості; підручникам бракує позитивних прикладів та інтерпретацій, які би сприяли формуванню позитивного образу та самооцінки спільноти (нації);

● Архаїчність та невиробленість методичного та методологічного апарату;

● Надмірну мілітаризованість, для якої характерна непропорційно велика увага до воєн, винищень та вбивств, страждань;

● Політичну кон’юнктурність. (Г.Касьянов)

Збірка статей Шкільна історія очима істориків-науковців. Г. Касьянов, О. Удод, Н. Яковенко та ін.

via gas_ton

Одним из кризисных сценариев в случае победы на президентских выборах в США демократа Барака Обамы может быть российское военное вторжение в Украину, заявила кандидат в вице-президенты США от республиканцев, губернатор штата Аляска Сара Пэлин на предвыборном митинге в Неваде.
http://korrespondent.net/world/622964

Мда, интерес к истории и материальной культуре монархов и «высшего света» иногда играет с человеком злую шутку.